Я хочу говорить на..

Це означає що я люблю російську мову

Це означає що мені гидко коли кажуть про "прітєснєнія" тому що це - неправда.
Гидко не від російської мови а від балачок про утиски.
Відчули різницю? Сподіваюсь так.

Тепер далі.

Тепер моя позиція про дві державні мови. З огляду на століття русифікації (історію питання дивіться нижче) українські мові необхідно дати час для того щоб вона посіла належне їй місце. Після стількох років нищення є дивом що нам вдалось її зберігти. Давайте подивимось на хронологію:


# 1626 рік. Київський митрополит Іосиф Краковський склав акафіст до святої Варвари. Москва дозволила, але з умовою його перекладу на російську мову. Наказ Синоду митрополитові України позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.
# 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.
# 1677 рік. Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.
# 1689 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.
# 1690 рік. Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.
# 1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво-Печерської лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.
# 1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковно-слов'янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них ніякої різниці не було.
# 1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, в Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку зрівняти, щоб ніякої різниці і особливого наріччя в них не було.
# 20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб - во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные.
# 1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у синодальну контору для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й звірення клеймом цензора.
# 1724 рік. Друкарня Києво-Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж 'провину' оштрафовано і Чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.
# 1729 рік. Наказ Петра І про переписування в Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.
# 1740 рік. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 — 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл з викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні. Уже перепис 1897 р. показав, що на 100 осіб було лише 13 письменних.
# 1748 рік. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.
# 1750 рік. Після скасування Канцелярїї міністерського правління малоросійських справ у м.Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.
# 1755 рік. Синод наказав Києво-Печерській лаврі перекласти на російську мову 'Четьї-мінеї' св.Дмитрія Ростовського та Києво-Печерський патерик.
# 1763 рік. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
# 1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.
# 1765 рік. Ліквідація Катериною ІІ козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.
# 1766 рік. Синод видав суворий указ Києво-Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються та апробовані Синодом.
# 1769 рік. Синод заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.
# 1782 рік. Катерина ІІ створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданнями яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.
# 1784 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво-Могилянської академії за відхід від російської мови.
# 1785 рік. Наказ Катерини ІІ по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена у всіх школах України.
# 1786 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московськими виданнями не було, а в Києво-Могилянській академіі негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.
# 1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини ІІ видано Порівняльний словник усіх мов, у якому українська мова визначається як російська, спотворена польською.
# 1811 рік. Закриття Києво-Могилянської академії.
# 1847 рік. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
# 1853 рік. Покалічено видання Літопису Грабянки.
# 1859 рік. Абеткова війна розгорнулась внаслідок того, що намісник Галичини граф Глуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицьких українців, посилило боротьбу за національне відродження.
# 1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу Основа.
# 1863 рік. Валуєвський циркуляр: 'Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє - ворог Росії'.
# 1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
# 1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
# 1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню Дощик французькою мовою.
# 1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
# 1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
# 1888 рік. Указ Олександра ІІІ 'Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами'.
# 1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
# 1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
# 1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
# 1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
# 1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
# 1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
# 1906 і 1907 рік. Закриття Просвіти в Одесі та Миколаєві.
# 1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
# 1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
# 1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
# 1919 рік. Після завоювання України більшовиками - знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народних пісень - триста тисяч.
# 1921–1923 роки. Голод в Україні.
# 1922 рік. Ліквідація Просвіт на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
# 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.
# 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
# 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
# 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
# 1939 рік. Після «визволення» Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
# 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
# 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод в Україні.
# 1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
# 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
# 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
# 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС - нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
# 1962 рік. Репресії проти захисників української мови.
# 1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
# 1972 рік. Друга після війни чистка і репресії проти українства. Усунення з посади Першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста за недостатню боротьбу з націоналізмом. Арешти.
# 1975 рік. Нова цензура Кобзаря Т.Шевченка.
# 1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах.
# 1979 рік. Ташкентська конференція - Російська мова - мова дружби народів.
# 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15% та поділ класів.
# 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержавну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конституції М.Горбачова.
# 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови народів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.

Тепер давайте проведемо дерусифікацію і потім будемо вводити дві державні мови, чи навіть три або чотири. Я не проти.

на мой вопрос вы скромно умолчали, хорошо, задам еще один- что вы понимаете под термином "дерусификация"? объясните его смысл, содержание и методы проведения

Ось це питання? Вибачайте, дійсно не помітив. Але є ще одна проблема. Мабуть у нас з вами різне логічне мислення. Поясніть, що відноситься до всіх громадян україни які виступають за двомовність?

Як мінімум це 50 на 50 у всьому. Кінопрокат, книги, часописи, спілкування на вулицях тощо. Як цього домогтися - дуже просто - пропагувати українську мову. Не так як це робилось всі ці роки, а так як це робить Абабагаламага, кінодубляж, часопис Кореспондент зі своєю україномовною версією тощо.

ух, тяжко.. вот это- "я буду за прибалтійські методи"

це стосується всіх які не знають українську мову

А, можно подробней, про "прибалтийские методы"?

это вопрос ко мне? если да, то посоветую за разъяснениями сначала обратиться к автору цитаты

Неможливість професійного зростання без знання державної мови.

Уважаемый rozumnyk,
Ваш список указов, убивающий все украинское на Украине односторонен и тендециозен.
Ради исторической правды, стоило бы включить в этот список указы, проводящие украинизацию Украины.

А то совершенно непонятно, как после такого

могло быть такое

Ну и многое другое.

А дело то в том, что между указанными Вами указами и постановлениями были и другие, развивающие украинский язык и украинское книгопечатание.

Давайте, все же, относится к истории менее односторонне и более объективно.

Взагалі то крім періоду червоного відродження я не не можу згадати заходів на підтримку української з боку державної влади. Якщо у вас є приклади - наведіть.

Статья не однозначная, не совсем согласен.... Но вопрос не в этом, тема статьи не отвечает теме топика... К чему Вы это?

за то у : rozumnyk ну буквально всё однозначно в перечеслениях :)

И у него не все однозначно... Я б и не постил бы в этой теме. Но как то уж совсем непонятно, причем к теме о языке, статья "Известий" о голодоморе и УПА?...

а потому как у нас язык украинский связывают с национализмом ...типа это хорошо и почти патриотизм , а к патриотам привязывают упа и шушкевича , а не признание голодомора президент связывает напрямую с отсутствем патриотизма ....и пытается ввести уголовную ответственность . Воообщем у нас на Украине всё как обычно запутано до невозможности :) Самое интересное что :голодомор -шушкевич-упа по взглядам президента должна соеденить народ Украины . Лучше б пасекой да мёдом соеденял .

А это все от того, что вместо того чтобы пропагандировать украинский язык, его начинают тупо внедрять советскими методами. Вот и получается все через одно место, то самое что на букву "ж". Кто-то из историков утверждал что украинский выжил потому что его пытались уничтожить, и тоже тупыми административными методами. А теперь может произойти тоже самое но наоборот.

Это сообщение отредактировал Rommel_R - 29-11-2007 - 04:45

Чести городку это не делает...Прожила в Донецке три года..Сама из Харькова..

Спасибо, сам бы лучше не ответил!

ну и к чему прийдет страна, если специалисты, действительно специалисты в своем деле, ребята с головой всегда найдут куда продать свои знания и скорее всего заграницу, где их будут ценить как специалистов за знание, а не за мову, а в Украине по карьерной лестнице начнут шагать дворники с улиц, которые в определенной отрасли будут полными неучами и делитатнтами, зато гарно будуть знати мову, тьфу

Так сильно не желание разговаривать на украинском языке, что легче выучить иностранный? За границей тоже на русском не поговоришь...

я ругаюсь на рус., только потому что на украинском не знаю нормальных матов, слишком уж мягкий язык....Но родным считаю украинский!

А говоришь на украинском?
ЗЫ. На украинском тоже можно сочно ругнуться, но это получается только у сельских жителей, сама тому свидетель.

Это сообщение отредактировал Variola Vera - 29-11-2007 - 19:48

ті хто міг і хотів виїхати вже давно виїхали і без того. До того ж вірно підмітив Доппельгангер, що якщо не українську то іншу мову доведеться вчити. Та і приклад Естонії показує, що не дуже й то їдуть російськомовні з цієї країни не дивлячись на всі так звані утиски. Ну не хочуть вони назад в Росію.

аха..Перефразируем Наполеона :"Не хочешь кормить свою армию, будешь кормить чужую" так и с языком..знать надо..говорить или нет - личное дело каждого..

Ага, типу, "а шоб в твоєї корови вим'я висохло"

Вы что на самом деле считаете, что с тех пор как выехали те кто могли больше никто не рождался или не получал образования?

Да при чем тут знать или не знать, впрос в том, что специалиста надо ценить за знаия, опыт, умения, навыки и достижения в профессиональной области а не за то говорит он на языке или нет.

Да и заставить русскоговорящего человека думать на мове, не получиться ни у кого и никакими методами.

Да думайте на каком хотите, а в официальных документах гос.служащий должен писать на государственном языке..И проблемы нет..муж никогда на укр.яз не говорил, ибо с Харькова, но документы пишет на украинском и грамотно...дело в желании..думать тяжело научиться, но писать и говорить-можно..надо только захотеть, а методы никакие не могут...вылечить можно только того, кто хочет..

Да не вопрос, я тоже спокойно документы на работе на мове пишу без проблем, вопрос же не в этом, хотя тем кто готовит техническую документацию значительно сложнее, в мове абсолютно отссутствует технический стиль. Кроме того никто рпактически на мове не говорит все в основном кичятся суржиком.
Да и не в этом дело, а в том что насильно мил не будешь и в том, что при так называемой демократии, ложат большой с прибором на треть населения страны и на его мнение и желания.

А, треть страны ложит на закон